Вони включаються в текст договору на розсуд сторін. Їх відсутність, так само як і відсутність звичайних умов, не впливає на чинність договору. Однак на відміну від звичайних вони набувають юридичну силу лише в разі включення їх у текст договору. На відміну від істотних, відсутність випадкового умови лише в тому випадку тягне за собою визнання даного договору неукладеним, якщо зацікавлена сторона доведе, що вона вимагала узгодження цього умови. В іншому випадку договір вважається укладеним і без випадкового умови. Так, якщо при узгодженні умов договору купівлі-продажу сторони не вирішили питання про те, яким видом транспорту товар буде доставлений покупцеві, договір вважається укладеним і без цього випадкового умови. Однак якщо покупець доведе, що він пропонував домовитися про доставку товару повітряним транспортом, але ця умова не було прийнято, договір купівлі-продажу вважається неукладеним. Іноді в зміст договору включають права та обов'язки сторін. Між тим права та обов'язки сторін складають зміст зобов'язального правовідносини, заснованого на договорі, а не самого договору як юридичного факту, що народив це зобов'язальне правовідносини. Деякі автори відносять до числа істотних і ті умови, які закріплені в імперативної норми закону. Однак найбільш важливою ознакою істотних умов є те, що вони обов'язково повинні бути погоджені сторонами, інакше договір не можна вважати укладеним. Цим вони і відрізняються від усіх інших умов. Містяться ж у імперативної або диспозитивною нормі умови вступають в дію автоматично при укладанні договору без попереднього їх узгодження. Тому їх слід відносити до числа звичайних умов договору. Важко погодитися також з думкою про те, що ціна є істотною умовою всякого возмездного договору. Відсутність ціни в тексті договору в даний час, як правило, якщо інше не зазначено в законі, не веде до визнання його неукладеним. У цьому випадку діє правило п. 3 ст. 424 ГК про ціну, яка при порівнянних обставинах звичайно стягується за аналогічні товари, роботи або послуги. Якщо не брати до уваги цей факт, будь-яка стирається грань між істотними і звичайними умовами. Форма договору. Для укладення договору необхідно узгодити всі його істотні умови в необхідній у підлягають випадках формі (п. 1 ст. 432 ЦК). Оскільки договір є одним із видів угод, до його форми застосовуються загальні правила про форму угод. Відповідно до п. 1 ст. 434 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, передбаченої для здійснення угод, якщо законом для договорів даного виду не встановлена певна форма. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним після надання йому встановленої форми, хоча б законом для договорів даного виду така форма не була потрібна. Так, договір оренди між громадянами на строк до 1 року може бути укладено в усній формі (п. 1 ст. 609 ЦК). Однак якщо сторони при укладенні договору оренди домовилися, що він буде укладений у письмовій формі, то до додання даного договору письмової форми він не може вважатися укладеним. Для укладення реального договору потрібно не тільки наділені в потрібну форму угоду сторін, але і передача відповідного майна (п. 2 ст. 433 ЦК). При цьому передача майна також повинна бути належним чином оформлена. Так, при укладанні договору позики між громадянами на суму, що перевищує не менше ніж в 10 разів встановлений законом мінімальний розмір оплати праці, передача зазначеної суми грошей повинна супроводжуватися видачею позикової розписки. Якщо згідно із законодавством або угодою сторін договір повинен бути укладений у письмовій формі, він може бути укладений шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, а також шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпному, телефонного, електронного чи іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором (п. 2 ст. 434 ЦК).
|