При укладанні, наприклад, договору оренди автоматично вступає в дію умова, передбачена ст. 211 ЦК, відповідно до якого ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна несе його власник, тобто орендодавець. Разом з тим, якщо сторони не бажають укласти договір на звичайних умовах, вони можуть включити в зміст договору пункти, що скасовують або змінюють звичайні умови, якщо останні визначені диспозитивною нормою. Так, у наведеному прикладі сторони можуть домовитися про те, що ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна несе орендар, а не орендодавець. До числа звичайних умов відплатних договорів варто в цей час відносити ціну в договорі, якщо інше не зазначено в законі та інших правових актах. Відповідно до ст. 424 ЦК, якщо в договорі не визначена ціна, за якою оплачується виконання договору, то у передбачених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, розцінки, ставки і т. п.), що встановлюються або регульовані уповноваженими на те державними органами. У випадках, коли в безкоштовне договорі ціна не передбачена і не може бути визначена виходячи з умов договору, виконання договору має бути оплачено за ціною, яка при порівнянних обставинах звичайно стягується за аналогічні товари, роботи або послуги. До числа звичайних умов слід відносити і зразкові умови, розроблені для договорів відповідного виду та опубліковані в пресі, якщо в договорі є відсилання до цих зразковим умов. Якщо такий відсилання не міститься в договорі, такі зразкові умови застосовуються до відносин сторін як звичаїв ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам, що пред'являються цивільним законодавством до звичаїв ділового обороту (ст. 5 та п. 5 ст. 421 ЦК). Зразкові умови можуть бути викладені у формі зразкового договору чи іншого документа, що містить ці умови (ст. 427 ЦК). Прикладом такого документа, що містить зразкові умови договору про заставу нерухомого майна (іпотеки), може служити додаток до розпорядження заступника голови Ради Міністрів РФ від 22 грудня 1993 р. № 96-рз, опубліковане в Віснику Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації (1994 р., № 3). До числа звичайних умов відносяться і ті звичаї ділового обороту, що застосовуються до відносин сторін, які вступають в дію, якщо умова договору не визначено сторонами або диспозитивною нормою (п. 5 ст. 421 ЦК). Випадковими називаються такі умови, які змінюють або доповнюють звичайні умови.
|