Договір дозволяє учасникам економічного обороту відчужувати зайві або непотрібні їм матеріальні цінності, отримуючи натомість їх відповідний грошовий еквівалент або необхідні їм матеріальні блага в натуральній формі. За допомогою договору громадяни на свій розсуд витрачають отримані у вигляді заробітної плати, доходів від підприємницької діяльності та інших доходів грошові кошти, купуючи на них ті цінності, які здатні задовольняти їхні індивідуальні матеріальні і культурні потреби. За допомогою договору у громадян і юридичних осіб формується впевненість у тому, що їх підприємницька діяльність буде забезпечена всіма необхідними матеріальними передумовами, а результати підприємницької діяльності знайдуть визнання у споживачів і будуть реалізовані. Така впевненість, у свою чергу, сприяє розвитку виробничої сфери. За допомогою договору вдосконалюється і процес розподілу вироблених в суспільстві матеріальних благ, оскільки договір дозволяє доставити зроблений продукт тому, хто його потребує. Договір забезпечує ефективний обмін виробленими і розподіленими матеріальними благами в разі зміни потреб учасників економічного обороту. Нарешті, договір надає можливість споживати що існують у суспільстві матеріальні цінності не тільки їх власниками (власниками інших речових прав), а й іншими учасниками економічного обороту, відчувають потреби в даних матеріальних цінностях. Ці та багато інших якості договору з неминучістю зумовлюють посилення його ролі і розширення сфери застосування у міру переходу до ринкової економіки. Разом з тим воістину безцінні властивості договору зберігаються лише до тих пір, поки забезпечується необхідна для будь-якого договору свобода розсуду сторін при його укладенні. Примушування до укладання договорів, широко розповсюджене в господарській діяльності юридичних осіб в умовах планової економіки, витравлювали саму «душу» договору, позбавляло його таких властивостей, без яких він існувати не може, і робило його декоративним придатком планово-адміністративних актів. Зміст договору. Умови, на яких досягнуто згоди сторін, становлять зміст договору. За своїм юридичним значенням всі умови діляться на істотні, звичайні і випадкові. Істотними визнаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору.
|