Так, у наведеному прикладі, коли заставодавець або заставодержатель в силу закону зобов'язаний укласти договір страхування заставленого майна, за ним зберігається свобода вибору страховика, з яким буде укладено договір страхування. По-третє, свобода договору припускає волю учасників цивільного обороту у виборі виду договору. Відповідно до пп. 2, 3 ст. 421 ЦК сторони можуть укласти договір, як передбачений, так і не передбачений законом або іншими правовими актами. Сторони можуть укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів, передбачених законом або іншими правовими актами (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах правила про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не випливає з угоди сторін або суті змішаного договору. Так, суд застосував правила про договори зберігання і правила про договори майнового найму до договору, за яким один громадянин залишив іншому на зберігання піаніно, дозволивши їм користуватися як плата за зберігання. По-четверте, свобода договору передбачає свободу розсуду сторін при визначенні умов договору. Відповідно до п. 4 ст. 421 ГК умови договору визначаються на розсуд сторін, крім випадків, коли зміст відповідної умови запропоновано законом або іншими правовими актами. У випадках, коли умова договору передбачено нормою, яка застосовується остільки, оскільки угодою сторін не встановлено інше (диспозитивним норма), сторони можуть своєю угодою виключити її застосування або встановити умову, відмінне від передбаченого в ній. При відсутності такої угоди умова договору визначається диспозитивною нормою. Так, п. 2 ст. 616 ЦК встановлює, що орендар зобов'язаний проводити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо для окремих видів оренди законом не встановлено інше, то сторони при укладенні договору оренди можуть прийти до угоди про те, що поточний ремонт буде здійснювати за свій рахунок орендодавець, а не орендар, як це передбачено п. 2 ст. 616 ЦК. При усій свободі договору останній повинен відповідати обов'язковим для сторін правилами, встановленими законом та іншими правовими актами (імперативним нормам), що діє в момент його укладення.
|