Тому більшість дослідників прагнуть охопити єдиною класифікацією всю систему зобов'язань у цілому. При цьому використовуються різні критерії. Так, С. І. Аскназій проводить класифікацію зобов'язань з урахуванням головним чином їх економічних особливостей. О. А. Красунчиком в якості класифікаційного критерію використовує спрямованість зобов'язальних правовідносин. М. В. Гордон кладе в основу класифікації зобов'язань змішаний юридичний і економічний критерій. При всій відмінності викладених вище позицій всі вони страждають одним загальним недоліком: виділені на основі запропонованих критеріїв види зобов'язань не мають необхідної правової спільністю. Це й не дивно, оскільки достатня численність і значні розбіжності зобов'язальних правовідносин не дозволяють їх розташувати в одному класифікаційному ряду. Тому більш кращою представляється наведена вище система зобов'язань, заснована на їх багатоступеневою класифікації. Договори. Як і будь-які цивільні правовідносини, зобов'язання виникають на основі певних юридичних фактів, які прийнято називати підставами виникнення зобов'язань. В основі зобов'язальних правовідносин можуть лежати найрізноманітніші юридичні факти. Разом з тим серед усіх можливих підстав виникнення зобов'язань законодавство особливо виділяє договір (п. 2 ст. 307 ЦК). Це не випадково. Зобов `язання встановлюються між строго певними особами. Тому цілком природно, що зобов'язальне правовідношення найбільш часто встановлюється з волі що беруть участь у ньому осіб, вираженої в договорі. Такий спосіб формування зобов'язань у найбільшій мірі відповідає потребам розвитку економічного обороту. У силу цього більшість зобов'язань, які існують в нашому суспільстві, відносяться до договірного типу. Підставою виникнення зобов'язань можуть бути самі різні договори.
|